ТИСМЕНИЧЧИНА

Тисменицький район розташований у центрі Івано-Франківщини, довкола обласного центру і це є однією із його особливостей. Славиться своїми святинями та патріотичними місцями.

Народний музей історії м. Тисмениця імені Степана Гаврилюка
(м. Тисмениця)

Тисмениця відома ще з ХІІ століття. В кінці ХVІІ століття місто стало одним з ремісничих центрів, які виготовляють вироби зі шкіри. Ще через 200 років багато жителів Європи мріяли роздобути тисменицьку продукцію. У радянські часи в Тисмениці побудували фабрику з виробництва хутряних виробів, про місто дізнався весь СРСР. Шуби, виготовлені у Тисмениці, цінуються і сьогодні. У будинку, побудованому ще в 1902 році, розташований краєзнавчий музей. Раніше цей будинок належав школі для хлопчиків. Створив і очолив музей С. В. Гаврилюк, ім’я якого було присвоєно музею в 2002 році разом зі званням народного.

З Тисмениці походять засновник Манявського скиту Йов Княгиницький, голова уряду ЗУНР Кость Левицький та засновник психоаналізу Зигмунд Фрейд. Власне, в Тисмениці народився не Зигмунд, а його батько, Якоб Фрейд, який жив тут від народження з 1815 до 1840 року.

Палац графа Дідушицького (смт. Єзупіль)

Палац збудований у ХІХ столітті. Він неодноразово змінював свого власника. Войцех Дідушицький – польський граф, політичний діяч, археолог, письменник, публіцист, мистецтвознавець, драматург, містик-спіритуаліст. Походив із давнього українського (але спольщеного в ХVІІ-ХVІІІ ст.) роду Дідушів. Палац розміщений на старому замчищі. Біля палацу розкинувся дуже красивий парк. З 1957 року і до сьогодні у палаці розташований обласний дитячий психоневрологічний санаторій.

Повстанська криївка (с. Клубівці)

21 жовтня 2012 року у Клубівцях відновили та освятили повстанську криївку. 13 березня 1951 року тут загинуло восьмеро повстанців внаслідок облоги енкаведистів, які виявили місце їх переховування у клубівецькому лісі. Найстаршому повстанцю було 29, наймолодшому – 18 років, вони були з Тисменицького та Богородчанського районів. Місце історичної пам’яті знаходиться у лісі на відстані 800-1000 м від села Клубівці, в урочищі Провал.

Чорний ліс (між селами Павлівка та Рибне)

У лісі впорядковано 17 братських могил. У центрі меморіалу встановлено пам’ятник загиблим – великий мармуровий хрест, на якому зображено герб Польщі і польською та українською мовами написано «Пам’яті представників польської інтелігенції зі Станиславова та околиць, закатованих гітлерівцями у серпні 1941 року. Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва, Польське товариство культури «Пшиязнь» Родини 2011».

Про місце розстріляних 6 серпня 1941 року 700 представників польської інтелігенції свідчить вказівник: «1939-1945. Вшануй місце, освячене кров’ю мешканців Станиславова і околиць, замордованих гітлерівцями в 1941 році».

Цей пам’ятник – робота архітектора Олександра Криськіва зі Львова. Навколо хреста – сім гранітних плит з написами прізвищ понад 300 розстріляних.

Там збудована церква-каплиця верховних апостолів Петра і Павла. А також обеліск, де поховані розстріляні німцями у 1941 році євреї.

Печери на горі Стінка (Вовчинецькі гори)

Приблизний час походження – трипільська доба. В цьому місці розташовано чотири окремих печери завдовжки до трьох метрів. Розміщені вони у лісовому масиві навпроти села Ямниця в лісовому масиві Стінка, в урочищі Бійне. Саме тут знайдені сліди давніх поселень, які можуть слугувати підтвердженням обжитості теперішньої території Ямниці та її околиць в далекому минулому.

Тисмениця – місто хутряних виробів

Шуба з розкішного хутра – немає кращого місця для її вибору, ніж Тисмениця. Десять хвилин маршруткою від Івано-Франківська – і ви у містечку, яке славиться своїми хутряними виробами не лише в Україні. Навіть найвибагливіші модниці зможуть задовольнити тут свої смаки. Магазинів з хутром тут більш ніж достатньо. Головна вулиця Тисмениці з обох боків рясніє магазинами хутра. М’яке золото – основний дохід для більшості мешканців та міського бюджету. На 10 тисяч тисменичан припадає понад дві сотні офіційно зареєстрованих кушнірів-приватників. Це не враховуючи доморощених умільців-кустарників, а також тих, хто працює за наймом.

Кількість хутрових магазинів у Тисмениці постійно збільшується. «Скоро Тисмениця перетвориться на українську Касторію», – кажуть мешканці міста.

Запрошуємо шанувальників сакральних святинь звернути увагу:
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (м. Тисмениця)

«Монастирська» церква збудована у 1736 році як складова частина монастиря отців Василіян, що в 1748 році був переміщений в с. Погоня. Давньою є й дзвіниця біля церкви (початок ХІХ ст.).

Збудована з грубих дерев’яних брусів церква є шедевром сакральної архітектури нашого краю, оскільки створена в традиційному карпатському стилі. Найдавніша частина інтер’єру – іконостас, унікальність якого полягає не тільки в давнині (традиційно його вік пов’язують з віком самої церкви – 1736 рік), але й у кількості сюжетних композицій (загалом – 58).

Духовно-паломницький центр Матері Божої (с. Погоня)

Розміщений в мальовничій долині. Тут зведений греко-католицький монастир Успіння Матері Божої чину святого Василія Великого. Серед чудотворних ікон України своє чільне місце займає Погонянська ікона Пресвятої Богородиці, історія якої сягає ХVІІ століття. Прославилася ця ікона завдяки численним чудам, що діялися і діються дотепер.

Молитовна споруда відзначається оригінальністю, бо під одним куполом розміщені дві церкви: Цариці Вервиці внизу та собор Матері Божої – у верхній частині.

В останні роки там у першу суботу та неділю жовтня проводиться Міжнародна проща Вервиці за мир і єдність церкви. А з 2016 року щорічно у кожну першу неділю жовтня проходить проща Вервиці до Чудотворної Ікони Божої Матері у Погоні.

Духова криниця (урочище Вишновець)

Криниця Святого Духа з каплицею розміщені на межі земель Єзуполя і Сільця. Тут щороку на Івана Купала відбуваються величні нічні відправи з молитвами. Також тут традиційно проводиться районне свято духовної пісні «Духова криниця».

У 2010 році після величної відправи у Духовій криниці урочисто освятили меморіальну дошку Памво Беринді – видатному діячу української культури ХVІІ століття, мовознавцю, лексикографу, письменнику, поету, друкареві, який народився у Єзуполі. Її споруджено за кошти мецената, уродженця селища Володимира Войцюка.

Костел Успіння Діви Марії ХVІ століття (смт. Єзупіль)

Існує легенда, що колись Яків Потоцький дивом уцілів у 1594 році при обороні міського замку від турецьких загарбників, які повністю спалили місто. Вдячний за порятунок, він дав обіцянку, що спорудить домініканцям костел і монастир. У 1597 році Потоцький змінив назву поселення на Єзупіль і звів на місці згорілого храму тимчасову невелику дерев’яну святиню, заснував парафію, доручивши її домініканцям, про що існує навіть запис.

Зведення кам’яного храму за проектом Павла Римлянина почав Микола Потоцький в середині ХVІІ століття. Костел Успіння Діви Марії мав п’ять вівтарів, головний з яких прикрашав відомий з кінця ХVІ століття чудотворний образ Матері Божої.

Церква Воскресіння Христового (с. Липівка)

Осередком духовності в селі є старенька дерев’яна церква Воскресіння Христового (1700 року), розміщена у центрі Липівки, й урочище Монастир в західній частині села. У церкві в захрестії над престолом тривалий час зберігалася найцінніша пам’ятка для жителів села – чудотворна ікона «Богородиця-Одигітрія», яка тісно пов’язана з історією Свято-Троїцького монастиря в Ляцькому.

За переказами старожилів ікона чудом тричі поверталася на старе монастирське місце й плавала на цілющих водах джерела, а селяни знову й знову урочисто вносили її в село.

Де можна зупинитися:

Готельно-ресторанний комплекс «Будьмо» с.Хом'яківка Тел.: +38 (066) 081-92-99 +38 (03436) 38-2-38 E-mail: support@budmo.if.ua www.budmo.if.ua (15 км від центру Івано-Франківська)

Еко-садиба «Будьмо здорові» вул. Франка 45, с.Хом'яківка, +38 066 081 92 99 Всі питання та пропозиції - support@budmo.if.ua
Лелеч, готельно-відпочинковий комплекс тел.: (095) 301-41-43, (03436) 58-37-81, (066) 833-86-89, (03436) 58-40-43, (067) 733-49-19 с. Угринів , вул. Галицька, 22А